Належить до ряду Прямокрилі комахи. Голова стиснута з боків, іноді конусоподібна. Лапки 4-членикові. Передньоспинка з пласким або опуклим верхом і пласкими опущеними вниз бічними лопатями. Надкрила самця часто з органом цвірчання. Вирізняються довгими щетинистими вусиками; самці мають хвостові придатки, гачкоподібно вигнуті, а у самиць яйцеклад у вигляді меча. Більшість хижих і всеїдних видів відкладають яйця в землю, занурюючи в неї яйцеклад. Яйця відкладають по одному або ж по 5–10 штук, скріплені застиглими виділеннями придаткових статевих залоз. Рослиноїдні види яйця найчастіше відкладають на поверхню або всередину наземної частини рослини. Личинки вилуплюються навесні, і за весь життєвий цикл линяють 4–6 разів. Вони поїдають різні рослини, переважно низькі, але годуються тільки вночі. Як правило, личинки і німфи справжніх коників відрізняються від імаго тільки розмірами та відсутністю нормально розвинених крил.
Зелений коник (Tettigonia viridissima) завдовжки 28 мм водиться в Європі, досить гарний і так приємно «співає», що їх навіть ловлять і поміщають в особливо влаштовані маленькі дротяні клітки. Уникає сонячного світла і в ясні дні ховається в тіні трав. Харчується, як правило, іншими комахами, невеликими метеликами, іноді може вдаватися до канібалізму. Якщо немає комах, коник переходить на рослинну їжу, поглинаючи у великіх кількості листя, бруньки і квіти дерев та кущів, злакові, стебла і листя дикорослої трави.
Поширений на всіх континентах (окрім Антарктиди). Розвиток проходить з неповним перетворенням: після кількох линянь личинка окриляється і виходять дорослі комахи. Розвиток з яйця в імаго триває один сезон. З яєць, що перезимували, виходить личинка, яка вже влітку перетворюється в імаго.
У зелених коників характерні дуже довгі й тонкі вусики (антени), які іноді втричі довші за тіло. Вони можуть літати, але, як правило, уникають цього.
