Належать до ряду Двокрилі. Комахи з довгими ногами і низькими крилами, на яких є лусочки і волоски, розмах крил варіює від менше 3 до 15 мм.
Ротовий апарат пристосований до проколювання і смоктання; більшість самиць харчуються кров’ю ссавців або птахів, а самці – зазвичай нектаром.
Личинки завжди мешкають у воді – прісній, солонуватій, а іноді абсолютно солоній. Яйця, здатні триматися на поверхні води, відкладають на спеціальні «плотики» або поодинці. Личинки мають рот з великою кількістю щетинок і харчуються, фільтруючи з води мікроскопічні планктонні організми або детрит. Дихають за допомогою видозмінених органів на кінці тіла. Окремі личинки отримують повітря, проколюючи стебла рослин. Лялечки комарів активні, мають добре розвинені м’язи в задній частині тіла і дихають за допомогою трубоподібних органів, розташованих у грудній частині.
Якщо ви роздивитесь комара під мікроскопом, то побачите, які величезні очі у цієї комахи, довжина тіла якого не перевищує 8 мм. Як і в більшості мух, очі комара складаються із сотень крихітних лінз-фасеток, що забезпечують йому чудовий зір. З передньої частини голови комара ростуть два довгі вусики-антени. Вусики самця вкриті сотнями малесеньких волосків і тому схожі на пір’я. У самиці вусики довгі і гладенькі. За допомогою цих вусиків комарі можуть відчувати те, що знаходиться на їхньому шляху, а також відчути, чи немає поблизу самиці.
Комар звичайний (Culex pipiens). Личинки цього виду в незліченній кількості живуть у різних стоячих мілководних басейнах. Вони невпинно рухаються і приганяють до свого рота війками дрібні органічні частинки, що плавають у воді. Личинка тричі линяє, причому шкірки, які вони скидають, самі ж і поїдають; після 4-го линяння замість стрункої фігури живої личинки з’являється товста, незграбна лялечка, яка проводить у такому вигляді 8 днів, а потім її оболонка лопається, і звідти вилітає комар. Спочатку він безпорадно хапається за свою ж, мить тому випущену шкірку, що пливе по воді, але вже через кілька хвилин крильця його тверднуть, і сам він вивчається зберігати рівновагу.
Бажаючи скуштувати крові, самиця комара сідає на шкіру жертви. Зовнішній «чохольчик» її ротового апарата зсувається назад, відкриваючи гострі жувальця. Потім зазублені щелепи, витягнуті подібно до хоботка, встромлюються в шкіру жертви, викачуючи кров із капілярів. На місці укусу залишається невеличка пляма, що викликає страшенну сверблячку.
Самиця відкладає свої яйця у воду, причому майстерно склеює їх одне з одним, тож вони плавають. Кожна самка в середньому відкладає близько 300 яєць, і через 4–5 тижнів з них уже з’являється комар, який, у свою чергу, може розмножуватись.
Деякі комарі на зиму впадають у сплячку. У жарких країнах вони можуть засинати на час сезону дощів. Як тільки цей сезон закінчується, комарі знову стають активними.
