Вид із родини Казуарові. Досягає висоти 1,5 м і ваги близько 80 кг. Відзначається волосистим оперенням. Дзьоб у них прямий, з боків сплюснений, тож здається круглястим, на спинці опуклий. Перед ледь гачкуватим кінцем дзьоба, згори і знизу, помітні зубці. Ніздрі, борозенки яких займають майже увесь дзьоб, відкриваються при самому його кінчику. На голові птаха є кістяний шолом, який у всіх донині відомих видів має різну будову. Верхня половина шиї гола, надзвичайно яскравого кольору, спереду ж звичайно має один або два шкірясті нарости. Короткі товсті ноги трипалі; кігті внутрішніх пальців більш ніж удвічі довші за кігті інших пальців. Короткі крила не мають справжніх махових пер; на їхньому місці помітні п’ять круглих стрижнів без борідок, схожих на рогові шипи; справжніх стернових пер теж немає. Покрив тіла радше нагадує волосся, ніж пір’я, адже короткі, жорсткі борідки стирчать нарізно і не мають бічних волокон. Шолом утворюється з підвищення лобової кістки й укритий роговою масою. Чіткої відмінності між самками і самцями немає.
Усі мандрівники, які бодай щось могли повідомити про життя казуарів на волі, погоджуються з тим, що вони, на противагу своїм родичам, населяють густі ліси. Живе у вологих лісах Нової Гвінеї, а також у північно-східній частині Австралії. На малонаселених островах вони не лише не рідкісні, а й навіть скоріше звичайні, хоча трапляються завжди поодинці.
Казуари не бігають, а пересуваються підтюпцем, тримаючи тулуб горизонтально; причому через подовжені пера надхвістя птах здається вищим ззаду, ніж спереду. Казуари ходять один за одним не надто швидко, але якщо їм таки доводиться від чогось утікати, то мчать з вражаючою швидкістю, роблячи при цьому на диво спритні повороти і стрибки, іноді заввишки до 1–1,5 м. Казуари чудово плавають.
Цього птаха слід зарахувати до рослиноїдних, хоча не гребують вони і тваринною їжею. Особливо казуари полюбляють багряно-червоні плоди однієї пальми.
У Новій Гвінеї шоломоносних казуарів часто тримають у неволі. Маленькі пташенята розгулюють вулицями, але з досягненням статевої зрілості стають дуже небезпечними, і тоді їхню волю обмежують. Птахів відгодовують, аби потім з’їсти чи продати до зоопарку.
У неволі казуари часто відкладають яйця, та лише в небагатьох зоологічних садах вдалося вивести пташенят. Найбільшою перешкодою для розмноження є сварлива вдача самих птахів. Рідко можна знайти пару, яка співіснувала б мирно.
