Належить до родини Яструбові. Вирізняється дуже великим і сильним дзьобом, високими ногами, великими, широкими, але дещо закругленими крилами, відносно коротким хвостом і своєрідним оперенням. Пір’я верхньої частини тіла такої ж форми, як і в інших великих грифів; нижню ж частину тіла вкриває частий, досить довгий пух сірувато-білого кольору, з якого стирчить окреме довге і вузьке шаблеподібне пір’я. На стегнах і литках також лише подекуди маленькі пір’їнки звичайної будови; ці частини тіла також укриті пухом, який відрізняється від грудного пуху тільки більшою довжиною і жовтувато-сірим кольором. Голова, половина зашийка і вся передня частина шиї – голі. Підборіддя вкрите пір’ям у вигляді волосся.
Самець має 1 – 1,05 м завдовжки, 2,7– 2,8 м розмах крил, довжина крила 69–72 см, хвоста – 34–36 см. Самка значно більша. Переважаюче забарвлення оперення – сіро-буре; махові і стернові пера темніші, великі покривні пера крил мають світлішу облямівку. На потилиці і зашийку дуже часто виростає ясно-жовтувато-сіре і жовтувато-біле пір’я.
Серед усіх своїх родичів вухатий гриф відзначається ненажерливістю. Чотири вухаті грифи протягом 5 хвилин з’їдають цілком, за винятком черепа і кісток ніг, найбільшого собаку. Після кожного «бенкету» індійський вухатий гриф летить до найближчого водопою, п’є і чистить своє пір’я, відпочиває, причому він, як курка, лягає в пісок і з насолодою гріється на сонці. Він не завжди вибирає високі дерева для нічлігу. Задовольняється навіть кущем мімози, що ледве сягає 3 м заввишки. Тут він сидить, тримаючись дуже прямо, сильно втягнувши голову і безвільно опустивши хвіст.
Живе в Північній Африці від Атлантичного океану до Червоного моря, а також на Аравійському півострові, на південь – уздовж Індійського океану до краю Південної Африки.
