Це карлик серед наших ворон і представниця особливого роду, що вирізняється коротким і сильним, але не дуже зігнутим дзьобом. Довжина галки 33 см, розмах крил 65 см, довжина крила 22, хвоста – 13 см. Оперення на лобі і тім’ї темно-чорне, на задній частині голови і потилиці попелясто-сіре, на решті тіла зверху синювато-чорне, а на нижній частині тіла аспідного кольору або чорнувато-сіре; навколо ока сріблясто- біле кільце; дзьоб і ноги чорні. У молодих галок колір оперення брудніший, а очі сірі.
Галка – веселий, жвавий, спритний і розумний птах. Вона вміє зберігати свій веселий настрій за будь-яких обставин і справді пожвавлює місцевість, де водиться.
Галка, подібно до інших ворон, трапляється не тільки в більшій частині Європи, а й у багатьох місцях Азії, поширюючись на північ принаймні до межі землеробства. Галка гніздиться також у гористих частинах Туркменії і до західної частини Гімалайського хребта. Взимку вона з’являється у великій кількості в Пенджабі. У тих місцевостях, де водиться галка, вона звичайно оселяється в старих міських баштах або інших високих будовах, стіни яких зручні для облаштування гнізд. Крім того, галка трапляється в листяних лісах, на полях, у гаях з дуплистими деревами.
Як надзвичайно товариський птах, вона об’єднується у великі зграї не тільки з іншими особинами того ж виду, а й домішується також до зграй інших ворон, а саме до граків.
Голос її гнучкий і багатий на модуляції, чим пояснюється, що вона без особливих труднощів вивчається вимовляти людські слова або наслідувати інші звуки, наприклад спів півня. Головну її їжу становлять різні комахи, равлики і черв’яки. Комах підбирає вона на луках і полях або на спинах більших домашніх тварин. Галка вміє спритно ловити мишей і молодих птахів, а яйця належать до її найулюбленіших страв. Не менш охоче їсть вона хлібні зерна, кінці листочків хлібних злаків, бульби, овочі, плоди та ягоди, коли вони ростуть і достигають, тощо. Пізно восени галки відлітають від нас разом з граками і в один час з ними знову з’являються на батьківщині.
