Відомо всього кілька видів цих птахів. У них надзвичайно густе і щільне оперення, жорстке пір’я, короткі крила, ноги мають повні перетинки. Насамперед згадаю полярну, або темнодзьобу гагару (Gavia immer). У шлюбну пору оперення її на спині і боках матово-чорне з білуватими цяточками. На голові і шиї пір’я зеленувато-чорне. На шиї «краватка», утворена з чорних і білих поздовжніх смужок. Довжина птаха досягає 95–100 см. Улітку полярна гагара живе на Далекій Півночі, селиться по берегах Гренландії, Шпіцбергену, Європейської та Азіатської Росії, на Фарерських, Оркнейських і Гебридських островах. Узимку кочує на інші місця.
Способом життя і звичками всі гагари схожі між собою. Як справжні морські птахи, вони відвідують прісні води тільки під час розмноження і взимку на прольоті; в інший час живуть на морі і там рибалять. Чудово плавають і досконало пірнають, але й літають швидко і довго. Гагари дуже легко пропливають великі простори, можуть тримати своє тіло над водою або занурюватися в неї так, що помітною залишається лише вузька смужка спини. Упірнати вони здатні без очевидних зусиль і навіть без найменшого шуму; у глибині вони витягуються, щільно притискають своє оперення і крила до тіла і, працюючи лише ногами, стрілою мчать під водою то в одному, то в іншому напрямі. У швидкості вони можуть позмагатися з наймоторнішими рибами, які і стають їхньою здобиччю.
Попри те що чорновола гагара дуже поширена, чисельність її неухильно скорочується.
Чорновола гагара (Gavia arctika) менша від темнодзьобої, її довжина 77 см. Шлюбної пори верх голови і задня частина шиї темного попелясто-сірого кольору, спина і крила матово-чорні. На спині і крилах білі плямочки і голубуваті цятки. Шия, чорно-сіра спереду і біла з боків, прикрашена чорними смужками. Зимове оперення складається з темно-сірих і чорних кольорів. На голові з боків темні й білі смуги; у молодих птахів таких смужок немає. Очі світло-карі; дзьоб чорний; ноги зовні сірі, всередині червонуваті, м’ясного кольору. Чорношия гагара всюди рідкісна. А в Сибіру і в найбільш північних частинах Америки вона гніздиться. Під час свого зимового лету відвідує Південну і Західну Росію, Данію, Німеччину і Голландію.
Найменша – червоновола гагара (Gavia stellata). Її довжина досягає 65 см. На передній частині шиї цього птаха літнє оперення блискучого каштаново-буро-червоного кольору. Взимку горло біле. Очі світлого буро-червоного кольору; дзьоб чорний; ноги зовні темно-бурі, всередині голубувато-сірі. Червоновола гагара трапляється в тих самих місцевостях, що й інші види. Вона живе в поясі між 78° і 60° північної широти, на всьому його протязі по земній кулі. Щозими відвідує південніші моря, а також річки й інші прісноводні басейни, які до часу її появи ще не скуті кригою.
Гагари відрізняються своїми голосами від інших морських птахів. Більшість натуралістів називають крики гагар неприємними і гидкими.
Морські гагари по можливості уникають будь-якої чужої їм істоти, мало спілкуються з іншими тваринами і не люблять навіть своїх родичів. Дуже часто їх зустрічають поодинці; принаймні у пору розмноження вони живуть вірними парочками, але дві пари майже ніколи не тримаються близько одна від одної. Під час перельотів або в неволі гагари завжди тримаються віддалік від інших водоплавних птахів, і коли ті наближаються до них, то навіть клюються. Вони здатні люто захищатися і завдавати значних ран своїм гострим дзьобом.
Післягніздова линька червоноволих гагар, на відміну від інших видів, повна – махові пера змінюються одночасно, через що птахи деякий час навіть не здатні літати.
Усі морські гагари для гніздування вибирають маленькі, спокійні прісноводні озера неподалік від морського берега, іноді навіть такі, які лежать на значній висоті над рівнем моря. На Лофотенських островах я спостерігав багато пар червоноволих гагар, більшість яких селилися на високих гірських озерах і навіть на таких, які, як запевняють норвежці, були бідні на рибу чи й зовсім безрибні. Гнізда розташовуються на маленьких озерних острівцях і на березі, якщо таких немає, але завжди дуже близько до води. Будуються вони з сухих очеретин, сплітаються недбало, і птахи їх зовсім не ховають: гагару, що сидить на яйцях, можна бачити здалеку. Кладка червоноволих гагар складається з двох довгастих яєць, які мають міцну шкаралупу оливково-зеленого кольору, вкриту до того ж попелясто-сірими, червонуватими і чорно-бурими плямами, крапками і цятками.
Самець і самка сидять на яйцях по черзі, спільно водять усіх пташенят. Яйця знаходять у гніздах наприкінці травня, пташенят – звичайно в червні. Пташенята дуже скоро стають спритними; але, тільки навчившись літати, вони покидають місце свого дитинства, вилітають у море і живуть з того часу як дорослі.
