Належить до родини Дрохвові, це найбільший з європейських птахів. Досягає завдовжки 1 м й більше. Голова, верхня частина грудей і частина крила – світло-сірі; спина покреслена чорними смужками на іржаво-жовтому тлі, нижні частини тіла білі; махові пера – сіро-бурі. Дрохви водяться в усій Європі, починаючи з Південної Швейцарії і Центральної Росії, і в Азії; взимку вони трапляються іноді в Північно-Західній Африці.
Птах уникає лісистих місцевостей, оскільки за кожним кущем йому бачиться засідка; до людського житла не підходить. Взимку вона охочіше вибирає поля, засіяні озиминою або рапсом; о цій порі року вона стає ще обережнішою. Хода дрохви некваплива, розмірена, але в разі небезпеки вона бігає так прудко, що її заледве може наздогнати навіть гончак. Летить вона повільними помахами крил. Голос дрохви – тихе, своєрідне тріщання, яке можна почути тільки дуже близько від птаха. Доросла дрохва харчується зеленими рослинами, зернами і насінням; у молодому віці – майже виключно комахами. Вона їсть геть усі овочі, крім картоплі, і особливо любить ласувати молодим горохом, капустою та гірчицею, а голодної пори скубе і звичайну траву.
Місце гніздування вибирається завжди з великою обачністю. Коли хліби на полях піднімаються вже так високо, що можуть сховати птаха на яйцях, самка викопує невелику ямку, вистилає небагатьма сухими стеблинками і кладе в неї два, рідше три, маленькі яйця. Дрохва підходить до гнізда дуже обережно і, як тільки когось помітить, відразу притискає до землі шию і непомітно зникає в житі; якщо ж людина доторкнеться рукою до її яєць, то вона ніколи вже до них не повертається. Після 28–30-денного висиджування вилуплюються пташенята, яких самка обсушує під крилами і швидко веде за собою. Мати дбайливо доглядає своїх дитинчат, ловить для них комах і подає їжу в дзьобі.
