Бронзівки (Cetoniinae)

Відгуки: 0Тварини

Бронзівки (Cetoniinae)
Бронзівка

Належать до родини Пластинчастовусі. Дуже гарного, яскравого забарвлення і металевим блиском. Довжина – від 1 до 10 см. Мають характерний виріз із боків надкрил, що дозволяє їм літати зі складеними иадкрилами. Більшість видів поширена в тропіках.

Жуки харчуються квітками рослин або соками, що ви тікають з дерев, чи перезрілими фруктами.

Бронзівка золотиста, або звичайна (Cetonia aurata), належить до найгарніших жуків у світі. Тіло її золотаво-зеленого кольору з дрібними цятками. Довжина – до 23 мм. Немов коштовний смарагд або злиток щирого золота, сидить бронзівка на квітці, осяяна яскравим сонячним світлом. Іноді на стеблинку рослини сідає кілька бронзівок, вони повзають, зіштовхують одна одну, пустують, раптово піднімаються в повітря і летять геть. Та тільки-но сонце сховається за похмурі хмари, де й дівається веселий настрій бронзівки, вона стає сонливою, заповзає куди-небудь якнайглибше, у тріщину чи під кору рослин. Якщо цього жука взяти в руку, то, захищаючись, він викидає струмінь рідини з неприємним запахом. Личинка бронзівки схожа на личинку хруща, живе у гниючому дереві чи просто у смітті.

Мармурова бронзівка (Protactia marmorata) темно-брунатного кольору з білим мармуровим малюнком, трохи більша від золотистої. Довжина 19– 27 мм. Живе зазвичай на вербах і харчується соком квітів дерев; тут-таки живе і личинка.

Мешкає у старих лісах і садах. Трапляється на узліссях, полянах і в глибині лісу. Віддає перевагу рівнинним лісам.

У горах піднімається на висоти до 700 м над рівнем моря. Трапляється нерідко, але завжди у гордій самотині.

Бронзівка смердюча, або оленка ряба, або оленка смердюча (Oxythyrea funesta), завдовжки від 8 до 12 мм. Тіло забарвлене у блискучий чорний колір і вкрите, разом з білим волосяним покривом, безліччю маленьких білих плям на надкрилах, передньоспинці та нижній частині тіла. На надкрилах є 5 поздовжніх смуг. Живе в теплих місцях, передусім, у Північній Африці та Середземномор’ї, на сході – до Закавказзя. Мешкає в степових пустках і на вапняних землях. Трапляється також поблизу узлісь та лук, де багато квітів.

Жук-голіаф
Жук-голіаф.

Лет починається з травня до липня. Імаго харчуються пилком, личинки – корінням рослини. Самки відкладають окремі яйця на землю. Личинки досягають завдовжки до 30 мм. Під осінь з них з’являються повнолітні жуки, які можуть залишатися в землі до наступної весни.

Жуки-голіафи (Goliathus) – рід дуже великих жуків з підродини Бронзівки у складі родини Пластинчатовусі. Поширені в Центральній та Південно-Східній Африці.

Представників роду вважають одними з найважчих жуків у світі – окремі особини самців деяких видів можуть важити, згідно з одними даними, до 47 г, а з іншими – до 80 г.

Забарвлення різне у різних видів: переважно чорне, з білим малюнком на надкрилах. Чорні ділянки мають оксамитову структуру. Грудний щит без виїмки. Передні гомілки тільки у самиці із зубцями, самці на голові мають схожий на роги V-подібний відросток. У самиці виростів немає, голова у формі щита, що сприяє копанню землі для відкладання яєць.

Залиште свій коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментар буде опубліковано після перевірки модератором

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)