Один з найбільших представників фазанових. Живе в джунглях Південно-Східної Азії. Вирізняється подовженими перами плеча і передпліччя, які розширені на кінці, мають м’який стрижень, але тверде опахало, тоді як великі махові пера, навпаки, дуже короткі. Своєрідна краса оперення у спокійно сидячого птаха, за винятком тільки дзеркалець, що покривають останнє мале махове перо, зовсім непомітна. Її бачиш аж тоді, коли птах розпускає крила і хвіст.
Коротке пір’я на тім’ї бархатисто-чорне; волосисте пір’я задньої частини шиї жовтого кольору і вкрите чорними смужками, пір’я на шиї і зашийку яскраво-бурого кольору в ясно-жовтих цятках і смужках. Пір’я середньої частини спини на жовтувато-сірому тлі вкрите темно-бурими цяточками, нижнє пір’я досить рівномірного червоно-бурого кольору і вкрите чорними і ясно-жовтими смужками та хвилястим малюнком того ж кольору. На довгому покривному пір’ї плечової частини крила переважає гарний червоно-бурий колір, який створює основне забарвлення; малюнок складається зі світлих сіро-червонуватих смуг, між якими лежать ряди червоно-бурих плям з темним обідком із жовтувато-білих плям. А також із рисок, рубчиків, буро-червоних сітчастих смужок і, нарешті, великих з блискучим полиском дзеркалець, обмежених темною смужкою зі світлою облямівкою. Ці дзеркальця розташовані біля самого стрижня; на зовнішній частині опахала і на великих махових перах вони виступають виразніше, ніж на малих махових перах. Найдовші пера на хвості – чорні.
Загальна довжина досягає 1,7—1,8 м, з яких на частку середніх хвостових пер припадає 1,2 м, довжина крила дорівнює 45 см, а довжина найдовшого нижнього махового пера – 75 см. Самка значно менша і відрізняється простішим оперенням і малюнком.
Аргусом, на честь міфічного героя Стародавньої Греції, цього фазана назвали не без підстав: пір’я на їхніх крилах укрите безліччю очок, ці плями здаються трохи опуклими і справді нагадують очі.
Аргус, який відіграє важливу роль у поезії малайців, живе в найгустіших лісах Суматри і звичайно трапляється парами. Тубільці стверджують, що він грає в «галанган», тобто, надувшись, крутиться дзиґою, подібно до павичів. Під час спаровування показує всю свою красу. Тоді він ходить, піднявши хвіст угору і розставивши крила. У пташенят таке гарне оперення з’являється лише після багаторазового линяння.
Аргус не тільки страшенно полохливий, але й уміє чудово ховатися в густих чагарниках лісів, завдяки тому, що колір його оперення зливається з навколишньою природою. У лісових нетрях на сухих прогалинах, куди дістають сонячні промені, нерідко трапляються місця, ретельно прибрані від суччя і листя, від яких в усі боки йдуть вузькі стежки в ліс. Сюди опівдні аргус приходить, аби відпочивати, гратися й битись; тут можна побачити, як він, подібно до курей, лежить на зігрітій сонцем землі і купається в піску. Якщо пощастить, іноді доводиться спостерігати його під час гри або бійки. У гніздовий період самці токують, сидячи високо в кроні дерева, привертаючи розкішним хвостом увагу самок. Як запевняють тубільці, самець водить за собою кількох самок.
Самка кладе в невигадливе, заховане в густому чагарнику гніздо 7—10 білих яєць, які нітрохи не поступаються своїми розмірами гусячим.
Аргус харчується комахами, равликами, черв’яками, бруньками дерев і насінням.
