Належить до родини Велетенські акули. З Льодовитого та Атлантичного океанів заходить у Північне море. Довжина її становить 12–15 м. Має масивне тіло, конічну морду, величезну пащу і дуже великі зяброві щілини, здатні роздуватися. Хвостовий, спинний та грудні плавці великі. Дрібні конічні зуби загнуті назад, в одному ряду може налічуватися понад 100 зубів. Забарвлення чорне, трохи синювате.
Повільно пересуваючись, ці акули фільтрують з води планктон. При цьому вони іноді перекидаються догори черевом, виставивши з води плавець. Плавають зі швидкістю близько 3,7 км/год і не намагаються відпливати від суден, коли ті наближаються до них. Як стверджують спостерігачі та рибалки, велетенська акула не виявляє тієї хижості і лютості, яка властива більшості її родичів. Її радше можна назвати лінивою, байдужою і нешкідливою. Полювання на цю акулу дуже виснажливе й іноді може тривати більше доби. Поранена велетенська акула розлючується і з такою силою б’є хвостом, що може розтрощити великий рибальський човен.
Харчується акула планктоном, але не всмоктує воду, а просто плаває з відкритою пащею, фільтруючи через зябра усе, що в неї потрапить. Це – мігруючий вид акул, який трапляється в помірних водах усіх океанів. Зимують велетенські акули у глибоких шельфових водах. Тримаються як невеликими зграями, так і поодинці.
Велетенська акула здатна відфільтрувати до 2000 тонн води за годину. Довгий час була цінною промисловою здобиччю. На цих акул полювали переважно заради ворвані – жиру, витоплюваного з печінки.
