Мітка: Україна


Форми сільських поселень українців

Форми сільських поселень українців

Форми сільських поселень українців розвивалися під впливом комплексу факторів: особливостей географічного середовища (рельєфу місцевості, гідромережі). етнічних традицій, умов соціально-економічного розвитку, господарських занять населення, державного законодавства та ін. Для сільських поселень українців найхарактернішими є безсистемна, рядова, кругова, ланцюгова, комбінована і вулична форми. З метою детальнішого вивчення типів планування поселень слід брати до уваги їхню забудову Можна […]

Хутір

с. Cтецівка, хутір Козацький

До традиційних типів сільських поселень українців належить хутір. Здебільшого це малодвірне, нерідко однодвірне, поселення. Певна частина хуторів виникла ще в період феодалізму внаслідок освоєння нових земель (народної колонізації). Це стосується насамперед козацьких хуторів-зимівників. Наприклад, у другій половині XVIII ст. у Золотоноській сотні Переяславського полку налічувалося 66 хуторів. Серед них були і однодвірні, й малодвірні: на […]

Присілок

Село Зелене, присілок Шибене

Поширеним в Україні типом малодвірного сільського поселення був присілок (виселок, урочище). Він відомий з XV ст. Присілки виникали внаслідок нестачі землі в селах і розташовувалися поза межами їхніх сельбищ. Адміністративно вони підпорядковувалися селу, на землях якого виникали. Крім того, відомі й інші механізми утворення присілків. Зокрема в Карпатах сільські поселення цього типу часто зароджувалися з […]

Українське село

Українське село

До найдавніших і найпоширеніших в українців соціально-економічних типів сільських поселень належить село. Декілька окремих осель або груп дворів (які відомі під такими назвами, як кут, кінець, оседок, селище, село, дворище, земля, хутір), розростаючись, поступово утворювали село. Період XV XVI ст. вважають початком переходу від малодвірних поселень до багатодвірних. Цей процес відбувався повільно, і малодвірні поселення […]

Тяглова сила українського традиційного транспорту

Тяглова сила українського традиційного транспорту

Тягловою силою в господарстві українських селян традиційно були воли: пара, четвірня або одна тварина. Пару волів запрягали в нашийне ярмо двох видів: “кульбачне” (без підшийної планки) і загальноукраїнське (зі “снозами” і прямою суцільною підшийною планкою “підгорлицею”). За походженням ярмо першого типу давніше, ніж другого. Наприкінці XIX у 30-х роках XX ст. його використовували лише поліщуки […]

Колісний український традиційний транспорт

Чумацький віз-мажа

Серед літніх засобів пересування основне місце у виробничо-транспортній сфері українців посідав чотириколісний двоосьовий віз, що зумовлювалося насамперед досконалістю його конструкції й економічною доцільністю використання. Типовий український віз побутував на території більшості етнографічних районів України до початку XX ст. Дві дерев’яні осі його ходу з’єднувалися між собою за допомогою гак званої “підтоки” суцільної жердини (бруска) завдовжки […]

Полозний транспорт традиційний українців

Сани

Упродовж кількох тисячоліть провідне місце у виробничо-побутовій сфері населення України посідав полозний транспорт. Це засвідчує хоча б дуже давній за походженням звичай перевозити на санях покійників на кладовище в усі пори року, зокрема і влітку, який широко побутував тут у минулому, а в деяких карпатських селах – навіть у 30-х роках XX ст. Примітивні моделі […]

В’ючно-верховий традиційний транспорт українців

В'ючно-верховий транспорт

В’ючно-верховий транспорт широко використовувався передовсім українцями Східних Карпат (до 30-х років XX ст.), котрі доставляли нав’юченими кіньми молочні продукти із високогірних полонин, одяг, тканини, дерев’яний посуд та інші вироби на ярмарки, різні товари (борошно, крупи, сіль тощо) до своїх домівок. Особливо важливе місце цей вид народного транспорту посідав у господарстві гуцулів, свідченням чого є хоча […]

Сухопутний український транспорт

Модель чумацького возу

Сухопутний транспорт поділяється на три основні групи: в’ючно-верховий, полозний і колісний. На території України вони побутують з доби енеоліту коня для поїздок уперше в світовій практиці загнуздали племена середньостогівської культури (середина IV тис. до н. е.). Синхронно виник полозний транспорт у трипільців, а III тис. до н. е. – колісний (у племен давньоямної культури).

Водний український транспорт

Човен-довбанка

Давніший за походженням водний транспорт. На території Полісся і Середнього Подніпров’я його використовували вже в епоху мезоліту В українців XIX-початку XX ст. побутували різноманітні засоби пересування по воді. Найпримітивнішим з них був пліт, який формували із кількох колод, зв’язуючи їх разом за допомогою гужви (запареного у гарячій воді або запеченого на вогні молодим стовбурцем дерева), […]


Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн