Категорія: Історія


Характерні риси періоду становлення Київської Русі

Київська Русь

• Постійна рухливість кордонів, розширення території. • Слабкість великокнязівської влади, що не була ще чітко організованою та централізованою. • Складання нових феодальних відносин у суспільстві. • Зародження основної уваги князів на зовнішній політиці. • Вихід Київської Русі на міжнародну арену.

Виникнення та становлення Давньоруської держави (кінець ІХ–Х ст.)

Князь Ігор

Аскольд і Дір (? – 882 рр.) Розширення кордонів (владу Києва визнали племена деревлян, частина сіверян і дреговичів). Невдала спроба приєднати полочан і кривичів. Організація перших великих походів на Візантію (860 і 866 р.), політичним наслідком яких було укладення угоди, за якою Візантія сплачувала щорічну данину Києву, а Русь зобов’язувалася надавати їй військову допомогу. Зростання […]

Передумови створення Київської Русі

Передумови створення Київської Русі

Економічний розвиток: зростання продуктивності праці внаслідок удосконалення знарядь праці, піднесення міст як центрів ремесла й торгівлі, розвиток торговельного шляху «із варягів у греки». Феодальні відносини: зростання майнової та соціальної нерівності, виділення панівної верхівки – вождів племен, старійшин, у залежність до якої потрапляли більшість селян і городян. Племінні відносини: заміна родової общини сусідською, яка об’єднувала маленькі […]

Сусіди східних слов’ян у VI–ІХ ст.

Хозари

Авари – кочові тюркомовні племена, що в другій половині VI ст. розгромили слов’ян-антів, вторглися в Центральну Європу та заснували свою державу на території сучасної Угорщини – Аварський каганат. Болгари – тюркський народ, який у VI ст. створив власну державу – Велику Болгарію – у Приазов’ї. Під ударами Хозарського каганату держава розпалася, частина болгар відкочувала в […]

Формування слов’янських народів

Формування слов'янських народів

Формування слов’янських народів відбувалося внаслідок консолідації племінних союзів. Західні слов’яни: поляки, чехи, словаки, лужичани. Південні слов’яни: болгари, серби, хорвати,словенці, македонці, чорногорці. Східні слов’яни: українці (на основі племен полян, деревлян, тиверців, уличів, волинян, сіверян, дулібів, білих хорватів), білоруси (полочани, дреговичі, західні кривичі), росіяни (словени, східні кривичі, радимичі, в’ятичі).

Давні слов’яни

https://vk.com/id423245047

Слов’яни – автохтонне (корінне) індоєвропейське населення Центральної Європи. Територія розселення: від Балканського півострова до Балтійського моря, від Ельби до Тихого океану. Перші згадки: у римських джерелах початку І тис. н. е. (Тацит, Пліній Старший, Птолемей) під ім’ям венедів. У Прокопія Кесарійського (512 р.) під ім’ям склавинів. Йордан (551 р.) згадує венедів, антів, склавинів. Основні заняття: […]

Велике переселення народів (IV-VII ст.)

Велике переселення народів (IV-VII ст.)

Велике переселення народів – активні переміщення «варварських» племен від Центральної Азії до кордонів Римської імперії через територію Східної та Північної Європи (середина І тис. н. е.) Ґоти (ІІ–IV ст.) – східногерманський народ, що прийшов на територію України в ІІ ст. з Південної Скандинавії. III ст. – розділилися на остґотів (східних ґотів) і вест-ґотів (західних ґотів). […]

Античні міста-держави Північного Причорномор’я

Руїни колишнього грецького поліса Тіра

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор’ї в середині VІІ ст. до н. е., коли почалося активне розселення греків на узбережжях Середземного моря. Найбільші міста: Ольвія (поблизу Миколаєва), Тіра (Білгород-Дністровський), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч). Господарство: землеробство (пшениця, городина, виноград), виноробство, рибальство. Ремесла: металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа. Торгівля: зі скіфами […]

Племена сарматів

Сармати (карта)

Сармати – іраномовні племена, споріднені зі скіфами, з’явилися з уральсько-поволзьких степів. Хронологічні межі: ІІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е. Територія розселення: Північне Причорномор’я, Приазов’я. Суспільний устрій: жили племенами (роксолани, алани, аорси тощо). Значні пережитки матріархату. Рабовласництво. Уважається, що власної держави сармати не створили. Господарство: кочове скотарство, полювання Землеробство засвоєно на початку […]

Племена скіфів

Розселення скіфів (карта)

Скіфи – кочові іраномовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм. Хронологічні межі: VII–ІІІ ст. до н. е. Територія розселення: від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини, Курщини, Воронежчини. Писемні джерела виділяють царських скіфів, скіфів-скотарів (степи Причорномор’я), скіфів-землеробів (Лісостеп Лівобережжя) і скіфів-орачів (Лісостеп Правобережжя). Суспільний устрій: наприкінці VI–V ст. […]


Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн