Категорія: Історія


Співправління Ярославичів

Битва на річці Альті

1054 р. – Розподіл Святославом перед смертю Русі між своїми синами (старші сини отримали головні міста: Ізяслав – Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав). Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу. 1054-1073 рр. – Співправління старших синів Ярослава – Ізяслава, Святослава та Всеволода (тріумвірат). 1068 р. – Битва на річці Альті, […]

Значення та наслідки прийняття християнства Київською Руссю

Хрещення Київської Русі

• Зростання міжнародного авторитету Київської Русі. • Створення надійного ґрунту для формування могутньої централізованої держави, укріплення великокнязівської влади. • Сприяння формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у суспільстві. • Розвиток культури: кам’яне зодчество, архітектура, іконопис, мозаїки, фрески; знайомство Русі з античними традиціями; запровадження слов’янської писемності (кирилиці); початок літописання, поширення книги. • Пом’якшення звичаїв.

Розквіт Київської Русі

Сини та дружини Володимира Великого

Володимир Великий (980-1015 рр. Після смерті Святослава між його синами почалася міжусобна війна, у якій переміг наймолодший Володимир. Завершення формування території Київської Русі, приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів (територія Київської Русі простягалася від Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до межиріччя Оки та Волги […]

Характерні риси періоду становлення Київської Русі

Київська Русь

• Постійна рухливість кордонів, розширення території. • Слабкість великокнязівської влади, що не була ще чітко організованою та централізованою. • Складання нових феодальних відносин у суспільстві. • Зародження основної уваги князів на зовнішній політиці. • Вихід Київської Русі на міжнародну арену.

Виникнення та становлення Давньоруської держави (кінець ІХ–Х ст.)

Князь Ігор

Аскольд і Дір (? – 882 рр.) Розширення кордонів (владу Києва визнали племена деревлян, частина сіверян і дреговичів). Невдала спроба приєднати полочан і кривичів. Організація перших великих походів на Візантію (860 і 866 р.), політичним наслідком яких було укладення угоди, за якою Візантія сплачувала щорічну данину Києву, а Русь зобов’язувалася надавати їй військову допомогу. Зростання […]

Передумови створення Київської Русі

Передумови створення Київської Русі

Економічний розвиток: зростання продуктивності праці внаслідок удосконалення знарядь праці, піднесення міст як центрів ремесла й торгівлі, розвиток торговельного шляху «із варягів у греки». Феодальні відносини: зростання майнової та соціальної нерівності, виділення панівної верхівки – вождів племен, старійшин, у залежність до якої потрапляли більшість селян і городян. Племінні відносини: заміна родової общини сусідською, яка об’єднувала маленькі […]

Сусіди східних слов’ян у VI–ІХ ст.

Хозари

Авари – кочові тюркомовні племена, що в другій половині VI ст. розгромили слов’ян-антів, вторглися в Центральну Європу та заснували свою державу на території сучасної Угорщини – Аварський каганат. Болгари – тюркський народ, який у VI ст. створив власну державу – Велику Болгарію – у Приазов’ї. Під ударами Хозарського каганату держава розпалася, частина болгар відкочувала в […]

Формування слов’янських народів

Формування слов'янських народів

Формування слов’янських народів відбувалося внаслідок консолідації племінних союзів. Західні слов’яни: поляки, чехи, словаки, лужичани. Південні слов’яни: болгари, серби, хорвати,словенці, македонці, чорногорці. Східні слов’яни: українці (на основі племен полян, деревлян, тиверців, уличів, волинян, сіверян, дулібів, білих хорватів), білоруси (полочани, дреговичі, західні кривичі), росіяни (словени, східні кривичі, радимичі, в’ятичі).

Давні слов’яни

https://vk.com/id423245047

Слов’яни – автохтонне (корінне) індоєвропейське населення Центральної Європи. Територія розселення: від Балканського півострова до Балтійського моря, від Ельби до Тихого океану. Перші згадки: у римських джерелах початку І тис. н. е. (Тацит, Пліній Старший, Птолемей) під ім’ям венедів. У Прокопія Кесарійського (512 р.) під ім’ям склавинів. Йордан (551 р.) згадує венедів, антів, склавинів. Основні заняття: […]

Велике переселення народів (IV-VII ст.)

Велике переселення народів (IV-VII ст.)

Велике переселення народів – активні переміщення «варварських» племен від Центральної Азії до кордонів Римської імперії через територію Східної та Північної Європи (середина І тис. н. е.) Ґоти (ІІ–IV ст.) – східногерманський народ, що прийшов на територію України в ІІ ст. з Південної Скандинавії. III ст. – розділилися на остґотів (східних ґотів) і вест-ґотів (західних ґотів). […]


Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн