Хухи – лісові духи

Хухи – лісові духи

Хуха

Хухи – лісові духи в слов’янській міфології. В уяві слов’янських народів добрі духи, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звірків.

Свої маленькі будинки-нори хухи, вважали слов’яни, влаштовують між корінням лісових дерев. Зимою, як і більшість тварин, хухи впадають у сплячку і сплять аж до весни. Весною, тільки-но сходять зимові сніги ці лісові духи просинаються, в цей період у лісі можна почути стукіт, писк, муркотіння і навіть звуки схожі на хрюкіт – це означає, що хухи покидають свої «берлоги», «зимівники» і починають знову жити вільним і безтурботним життям.

Хухи мають здібність змінювати забарвлення своєї шерсті в залежності від того місця, де вони перебувають. Якщо вони перебувають серед трави, їх шерсть стає зеленою, а серед осіннього листя, піску, чи старої хвої – жовтою, серед весняних кущів глоду – рожевою, біля вересу – ліловою, на снігу – білою, а у воді – прозорою.

Хухи рідко спілкуються з людьми, але коли спілкуються то стають для людей невидимими. А побачити їх можуть тільки люди з добрим серцем і світлою душею, люди, що ніколи й нікого не ображають. Хоча дехто вважає хухів мстивими і злими духами, які можуть і шкодити людині, проте існує багато історій про те, що ці духи часто допомагають мандрівникам, що заблукали у лісі, знайти правильну дорогу. Крім цього вони нерідко попереджують людей про небезпеку, що чатує на мандрівників у лісі.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн