Становий поділ українського суспільства в ХIV-XV ст.

Становий поділ українського суспільства в ХIV-XV ст.Привілейовані стани
Шляхта

Князі. Найзаможніша частина шляхти, титулована знать, до якої належали нащадки удільних князів. Серед них виділялися: «княжата головні» – не підпорядковувалися місцевій адміністрації, входили до великокнязівської ради і виступали у військові походи зі своїми загонами під родовими гербами; «княжата-повітовники» – підпорядковувалися місцевій адміністрації, не входили до великокнязівської ради і виступали у військові походи у складі повітового ополчення.

Пани. Заможна шляхта, яка не мала князівських титулів, але відрізнялася давністю роду, спадковим землеволодінням і певними привілеями. Найбагатші пани разом із князями становили групу магнатів – найбільших землевласників.

Зем’яни. Середня військово-службова шляхта, залежна від князів і панів, яка здобула шляхетство і право спадкового землеволодіння за військову (боярську) службу; виконували особисту кінну службу з певною кількістю озброєних вершників.

Бояри. Дрібні шляхтичі-службовці, що виконували різноманітні доручення, та «панцерні слуги», які особисто відбували військову службу: походили від селян-слуг. Володіли землями за умови виконання своєї служби.

Духівництво

Церковні люди. Окремий стан українського суспільства, що становив майже десяту частину населення. Духівництво не підлягало світському суду, у разі потреби його справи розглядалися в спеціальному суді єпископа. Поділялося на верхівку (митрополит, єпископи, архієпископи та ін.) і рядових священнослужителів.

Непривілейовані стани
Міщани

Патриціат. Найзаможніша частина населення міст, яка складалася з найбагатших і впливових купців і ремісників-майстрів.

Бюргерство. Середня за рівнем своєї заможності частина міського населення, до якої належали цехові майстри і більшість купецтва.

Плебс. Міське поспільство, що становило основу соціальної піраміди міста і складалося з дрібних ремісників і торговців.

Селяни

Слуги. Особисто вільні селяни, які перебували на службі, отримуючи за це земельні наділи і звільняючись від інших повинностей.

Данники. Особисто вільні та економічно незалежні селяни, які сплачували державі данину (чинш) натурою або грошима.

Тяглі. Селяни, які не мали власної землі й вели господарство на земельних ділянках, що належали державі або землевласникам; за користування землею вони були зобов’язані виконувати відробіткову повинність зі своїм тяглом (робочою худобою). Були як особисто вільними, так і прикріпленими до своїх наділів.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн