Характерні риси політика Константина І Великого щодо християнства

Статуя Константина І Великого

Статуя Константина І Великого

На початку правління намагався дотримуватися принципу рівноправ’я релігій.

Поступово визнав за доцільне забезпечити християнській церкві привілейоване становище в державі й перетворити її на інструмент державної влади.

Християнство, за задумом імператора, повинно було стати офіційною ідеологією Римської імперії, здатною об’єднати суспільство і перешкодити розпаду держави.

Сам Константин, залишаючись язичником, вважав для себе можливим втручання у справи організації християнської церкви та суперечки з питань віровчення, стверджуючи, що має особливий зв’язок із християнським богом.

Скликав церковні збори, головував на них і визначав їхні рішення.

Основні законодавчі заходи Константина І Великого щодо християнства

313 р. н. е. – Медіоланський едикт про визнання християнства рівним у правах з іншими релігіями в Римській імперії.

313 р. н. е. – Постанова про звільнення служителів християнської церкви від усіх особистих повинностей на користь держави.

315 р. н. е. – Постанова про звільнення християнської церкви від сплати всіх податків.

316 (321) р. н. е. – Визнані законними процедури звільнення рабів у християнських церквах, як це раніше здійснювалося у язичницьких храмах.

320 р. н. е. – Едиктом закріплено право християнських церков приймати заповіти.

321 р. н. е. – Едиктом закріплено право робити будь-які внески до християнських церков.

322 р. н. е. – Заборонено примусово залучати християн до участі в язичницьких святкуваннях.

323 р. н. е. – Поширення дії всіх прийнятих раніше едиктів та постанов стосовно прав, наданих християнській церкві, на всю Римську імперію.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн