Реформи Діоклетіана (284–305 рр. н. е.)

Діоклетіан

Діоклетіан

У 284 р. н. е. римські легіонери проголосили новим імператором іллірійця Діоклетіана, сина вільновідпущеника з Далмації, який покарав убивць імператора Нумеріана. Із його правлінням пов’язаний початок нової епохи в історії Римської імперії.

Політична реформа. У 286 р. н. е. імперію було поділено між двома співправителями: Діоклетіан керував східними провінціями імперії, його резиденцією було місто Нікомедія, а його співправитель Максиміан – західними провінціями з резиденції у Медіолані. У 293 р. н. е. систему подвійного співправління було перетворено на тетрархію (у перекладі «влада чотирьох»), в основі якої було висування людей на вищі посади за їх заслуги. Відтепер Римською імперією правили два августи – Діоклетіан і Максиміан та два їхні помічники-співправителі – Гай Галерій і Констанцій Хлор. Сам Діоклетіан став носієм титулу «домінус» (пан), а створену ним систему називали домінатом.

Адміністративна реформа. Давні провінції було поділено на дрібніші частини, й відтепер у Римській імперії стало близько 100 нових провінцій. 10–12 провінцій об’єднувалися у великі територіальні округи – діоцези. Усього було 13 діоцезів, очолюваних намісниками, підпорядкованими тетрархам. Такий поділ остаточно відокремив воєнну владу від цивільної, полегшив оборону і контроль за провінціями, послабив владу провінційних намісників.

Військова реформа. Діоклетіан поділив римську армію на дві частини:

• регулярні пересувні війська, які перебували при кожному з чотирьох тетрархів і складалися частково з піхотинців, а в основному з міцної кавалерії;
• прикордонні й берегові війська, що формувалися за рахунок щорічного призову римських громадян. У цих формуваннях служили також багато варварів. Від цього часу кількість варварів у складі римської армії стала постійно зростати.

Військова реформа. Намісників провінцій було позбавлено військової влади. Військову службу на добровільних засадах було ліквідовано. Загальна кількість армії досягла 1 млн осіб. Керували легіонами лише професійні військові. Начальники всіх військових підрозділів підпорядковувалися безпосередньо августам і цезарям.

Грошова реформа. Було вилучено з обігу знецінені й фальшиві монети. Із 294 р. розпочалося карбування нових золотих, а через деякий час і срібних монет. Проте реформа провалилася. Нові монети швидко зникли з обігу (населення ховало їх «на чорний день»), і Діоклетіан був змушений відновити карбування звичайних розмінних монет із нижчою вартістю.

Цінова реформа. У 301 р. Діоклетіан, прагнучи зупинити зростання цін, видав закон про максимальні ціни, згідно з якими встановлювалися фіксовані межові ціни на продукти харчування, послуги, предмети першої необхідності. За перевищування цін або приховування товарів запроваджувалася смертна кара. Установлювалася також єдина по всій імперії заробітна плата для робітників, ремісників і державних службовців. Проте зупинити зростання цін закон не зміг.

Податкова реформа. У 289–290 рр. для визначення кількості платників податків було проведено загальний перепис населення імперії. Після цього було запроваджено єдиний подушний податок для всього населення імперії. Від сплати податків звільнялися лише жителі Риму. Щорічна сума податків встановлювалася на п’ять років і лише після цього переглядалася.

Релігійна реформа. Спробував запровадити єдиний для всієї імперії культ особи імператора. Своїм покровителем Діоклетіан обрав Зевса, а Максиміан – Геркулеса. Імператори вшановувалися як боги, перед їхніми статуями здійснювалися богослужіння, а зверталися до них зі словами «пан і бог». Проти цього виступали християни. Було видано чотири укази проти християн, які забороняли їх збори, зобов’язували руйнувати їхні церкви й спалювати священні книги. Під загрозою смертної кари вони повинні були зректися своєї віри.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн