Основні етапи становлення слов’янської етнічної спільноти

Скіфи-орачі

Скіфи-орачі.

Слов’яни є автохтонним (місцевим) населенням Європи індоєвропейського походження.

4000–1200 рр. до н. е. Перше велике переселення народів. За доби бронзи внаслідок розселення індоєвропейців в українському Лісостепу набуває поширення культура шнурової кераміки (кінець 3 – перша половина 2 тис. до н. е.). Її носії були предками германців, балтів і слов’ян.

XV–XI ст. до н. е. Поширення в українському Лісостепу, Поліссі, а також південно-східній частині сучасної Польщі тшинецько-комарівської культури праслов’ян – попередників східних і західних слов’ян.

XI–IX ст. до н. е. Формування на українських землях білогрудівської культури праслов’ян, що успадкували традиції тшинецько-комарівської людності.

IX–VII ст. до н. е. Носії чорноліської культури в центральній частині українського Лісостепу продовжують традиції культури білогрудівської спільноти.

VII–III ст. до н. є. Скіфів-орачів, яких Геродот називав серед народів Великої Скіфії, що заселяли Лісостеп, уважають нащадками праслов’ян-чорнолісців.

Кінець III ст. до н. є. – II ст. н. е. Існування зарубинецької культури землеробів українського Лісостепу. Завершення процесу становлення слов’янства. Ранньослов’янські племена були відомі в тогочасній Європі як венеди. Так їх називали римські автори І–II ст. н. е. Пліній Старший, Птолемей і Тацит.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн