Мартин Пушкар (?-1658)

Пам'ятник Мартину Пушкарю

Пам’ятник Мартину Пушкарю.

Дата народження першого провідника Полтавського полку Мартина Пушкаря невідома, як нема відомостей про його дитинство та юність. Одне можна сказати точно: на Запорожжі Мартин перебував протягом дуже довгого часу; там молодий козак навчився віртуозно фехтувати, зарекомендував себе як людина дуже здібна, розумна, здатна швидко приймати важливі рішення, і амбіційна. Це призвело до того, що в березні 1651 року Пушкар перебрав на себе командування козацькими полками і прийшов на допомогу Іванові Богуну, який боронив Вінницю. На Переяславській раді 1654 року полковник зібрав навколо себе однодумців і разом із ними почав умовляти козаків перейти «під руку Москви». Тоді саме Іван Богун намагався перешкодити Пушкареві проводити таку агітацію, але цього не знадобилося – запорожці у своїй більшості стали на сторону прихильників угоди з Москвою.

Мартин Пушкар, опинившись у стані переможців, став зверхньо ставитися до інших козацьких старшин, бо потай вважав себе майбутнім гетьманом. Однак на булаву мав надію і генеральний писар Іван Виговський. До того ж Богдан Хмельницький на останній своїй Раді справу щодо своєї волі з цього приводу аж ніяк не прояснив: він проголосив імена одразу чотирьох своїх наступників, серед яких був і полтавський полковник. Тому Виговський, ледве здобувши гетьманство, зробив усе можливе, щоб усунути небезпечного конкурента.

Але Пушкар на той час заручився підтримкою січовиків та їхнього кошового отамана Якова Барабаша, написав низку доносів цареві (мовляв, гетьман прагне налагодити стосунки з Польщею та Кримом, щоб відірвати Україну від Московії) та вирішив скинути Виговського з гетьманства за допомогою свого полку. От тільки Москва, яка вже встигла добряче втомитися від «малоросійських сварок», вирішила відмовчатися.

У протиборстві з амбіційним і впливовим полковником Іван Виговський показав себе винахідливим і жорстоким володарем. З допомогою хитрості він підпоїв вояків Полтавського полку, а коли ті понапивалися до нестями, скористався послугою німецьких найманців і кримських татар, щоб нещадно знищити бунтівників. Побачивши, як обернулася справа, кошовий отаман Барабаш поспіхом вирішив повернути своїх козаків на Січ. А інші сановиті спільники Пушкаря в гетьманському таборі зачаїлися.

Того ж дня за наказом гетьмана Виговського було винищено близько 15 тисяч повстанців. Виговський звелів відрубати голову полковнику Мартину Пушкарю і виставити цей «трофей» у Полтаві на площі – на острах змовникам.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн