Князювання Данила Галицького (1219–1264)

Данило Галицький

Данило Галицький.

Данило Галицький (1201–1264) – старший син Романа Мстиславича та його другої дружини Анни, князь волинський і галицький. У 1214–1215 рр. разом із братом Васильком вокняжився у Володимирі-Волинському й розгорнув боротьбу за здобуття Волині. У 1245 р. остаточно вокняжився в Галичі й відновив єдність Галицько-Волинського князівства.

Основні заходи діяльності

Разом з іншими руськими князями брав участь у битві з монголами на річці Калка 1223 р.

Правив спільно з молодшим братом Васильком Романовичем (бл. 1203 – бл. 1269 рр.).

До 1234 р. об’єднав під своєю владою всі Волинські землі.

Погодився прийняти від Папи Римського королівську корону й укласти унію православної і католицької церков, сподіваючись на допомогу Риму в боротьбі з монголами. Коронація відбулася 1253 р. у місті Дорогочин. Сподівання не виправдилися і зв’язки були розірвані.

Сприяв розбудові старих і зведенню нових міст. Заснував міста Холм (бл. 1237 р.), Львів (1256 р.) та ін.

Протягом 1253–1254 рр. підкорив литовські племена ятвягів; їхні землі було поділено між Галицько-Волинською державою, Мазовією і Тевтонським орденом.

Відновив єдність Галицько-Волинської держави, приєднавши в 1238 р. Галицьке князівство.

Здійснив похід на Чорну Русь (сучасна північно-західна Білорусь), якою став правити син Данила Галицького Роман Данилович як васал литовського князя Міндовга.

Зупинив просування на українські землі німецького Добжинського ордену тевтонських рицарів-хрестоносців, завдавши їм поразки в 1238 р. під Дорогочином.

Успішно боровся з монгольськими загонами темника Куремси в 1254–1255 рр. і приєднав унаслідок цього до своїх володінь землі по річках Случ, Тетерів і Південний Буг.

У 1239 р. підпорядкував Київ, правити яким доручив воєводі Дмитру Єйковичу.

У результаті походів 1243–1244 рр. на Польщу підкорив Люблінську землю.

У 1259 р. у боротьбі з татарським ханом Бурундаєм зазнав поразки. Змушений визнати зверхність Золотої Орди і зруйнувати найміцніші фортеці князівства – Луцьк, Крем’янець, Львів, Данилів та ін.

Наприкінці 1245 р. здійснив поїздку до Золотої Орди, де домігся від хана Батия підтвердження своїх прав на Волинь і Галичину.

Після перемоги під Ярославом (1245 р.) остаточно ліквідував боярську опозицію, стративши багатьох її ватажків.

У 1274 р. установив мирні відносини з Польщею та Угорщиною.

Доклав чимало зусиль для створення широкої антимонгольської коаліції у складі Папи Римського, Тевтонського ордену, Угорщини, Польщі та Литви.

У 1246 р. заснував Галицьку митрополію, яка, на думку князя, повинна була перебрати на себе функції загальноруської.

Реформував військо. Замість нечисленних постійних загонів дружинників, князів і бояр, які за необхідності доповнювалися народним ополченням, створив регулярну, добре озброєну і навчену піхоту з городян.

Значення діяльності

Видатний державний діяч, полководець і дипломат.

В умовах ворожого оточення упродовж сорока років вів боротьбу з боярською опозицією за відновлення Галицько-Волинської держави і переміг.

Підніс авторитет Галицько-Волинського князівства в середньовічному світі.

Доклав чимало зусиль у справі об’єднання земель Південно-Західної Русі.

Продемонстрував усьому світові реальну можливість успішної боротьби із Золотою Ордою.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн