Довгоносики, або свинки, або слоники – родина комах (Curculionidae)

Квіткоїди (Anthonomus)

Квіткоїди (Anthonomus) – рід довгоносиків, що характеризується розташуванням вусиків у передній половині хоботка і розширеними у своїй задній частині довгими ногами, їхні личинки живуть у квіткових бруньках, зав’язі та плодах, переважно молодих плодових дерев. Усі вони мають здатність прикидатися мертвими, підтягнувши хоботок і випроставши ноги, падають на землю.

Більшість слоників – дрібні жучки, довжина яких вимірюється кількома міліметрами; лише у тропіках відомі гіганти завбільшки до 50 мм.

Голова у них витягнута в головотрубку, яка зазвичай коротша за тулуб, але в рекордних випадках може перевищувати довжину тіла більш ніж утричі. На головотрубці розташовані вусики, зазвичай колінчасті, з добре вираженою булавою. Крила жуків, як правило, добре розвинені і слугують для польоту. У безкрилих видів зникнення крил супроводжується зрощенням надкрил по середній лінії з утворенням підкрилової порожнини.

Забарвлення слоників надзвичайно різноманітне. У цьому вони навіть перевершили листоїдів, оскільки, окрім пігментних та оптичних забарвлень самих покривів, слоники мають нерідко наліт з пилку, а іноді – покрив з лусочок. Найтонші шари хітину в цих лусочках направлені під кутом один до одного і заломлюють світло так, що жук набуває гарного строкатого забарвлення.

Родина довгоносиків включає близько 45 000 видів, що робить її найбільшою в класі комах.

Дорослі жуки найчастіше харчуються зеленими частинами рослин, пилком, тканинами квіток або плодів, що розвиваються. Довгоносики тісно пов’язані з певними видами кормових рослин.

Личинки їх ведуть, як правило, прихований спосіб життя. Вони безногі, білі, укриті рідкими волосками, з великою бурою головою і гризучими щелепами. На вигляд нагадують дрібну голу гусінь метеликів, часто забарвлені в зелений або бурий колір, але ніколи не мають грудних і черевних ніг. Харчуються личинки тонкими корінцями рослин і, досягнувши зрілості, тут же, у ґрунті, й перетворюються в лялечку.

Малиново-суничний довгоносик

Малиново-суничний довгоносик – сільськогосподарський шкідник. Ушкоджує спочатку ранні сорти суниці, потім перелітає на пізні, а згодом – на малину.

Личинки можуть шкодити польовим, городнім, садовим, лісовим, екзотичним і технічним культурам і рослинним запасам, розвиваючись у тканинах, плодах та насінні. Є кілька видів довгоносиків, яких використовують для боротьби з бур’янами.

Найбільшої шкоди завдають дорослі жуки довгоносиків, які можуть знищувати сходи деревних і чагарникових порід, об’їдати листя сіянців і саджанців, їхні бруньки і навіть кору одно- або дворічних саджанців, через що ті нерідко гинуть.

Малиново-суничний довгоносик, або анотономус малиновий (Anthonomus rubi) – жук чорного кольору, вкритий дрібними сірими щетинками, завдовжки 2–3 мм, голова витягнута в хоботок, на надкрилах малопомітні борозенки. Личинки білі, безногі, вигнуті, із жовтувато-брунатною головою. Зимують жуки під грудочками землі, опалим листям та іншими рослинними рештками.

Навесні виходять з місць зимівлі і харчуються молодими листочками, бутонами, черешками листя. На початку цвітіння суниці і малини самки відкладають у бутони по одному яйцю, прогризаючи збоку кожного бутона заглиблення. Після цього самка підгризає квітконіжку, яка надломлюється і в’яне. Через деякий час бутон обпадає на землю разом із личинкою. Одна самка відкладає до 100 яєць. Личинки виходять з них через 6–7 днів, живуть у бутонах до 26 днів і за цей час виїдають весь їхній вміст. Там же, у бутонах, личинка перетворюється в лялечку, а через 7–11 днів лялечки перетворюються у жуків. Молоді жуки з’являються в середині липня, а на початку серпня ховаються на зимівлю.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн