Доба бароко

Келих з морським конем

Келих з морським конем, майстерні Німеччини. Державний музей мистецтв Лос-Анжелеса, Каліфорнія.

Бароко (від італ. Barocco – «примхливий, дивний») – епоха в історії образотворчого мистецтва, архітектурі, музиці і літературі країн Європи, колоніальної Центральної та Південної Америки кінця XVI – середини XVIII ст.

Характерні риси

• Стало розвитком принципів, закладених у добу Відродження, і було тісно пов’язане з його пізніми фазами: у творчості низки визначних діячів європейської культури, наприклад Сервантеса і Шекспіра, мали місце риси як стилю Відродження, так і бароко.
• Історичним фоном розвитку бароко був розквіт абсолютних монархій у Європі.
• Виникло в Римі у другій половині XVI ст. Пов’язане з розгортанням Контрреформації: однією з його визначальних рис став дух оновленої католицької релігійності.
• В основі бароко було вже не творче наслідування природи, як за часів Відродження, а її вдосконалення на основі ідеальних норм краси.
• Самостійні варіанти бароко сформувалися у Франції, Іспанії, Португалії, країнах Центральної і Східної Європи, іспанських і португальських колоніях Центральної та Південної Америки.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн