Білоцерківський договір 1651 р.

Козак Мамай

Білоцерківський договір – угода, підписана з представниками польського уряду гетьманом Б. Хмельницьким 18 вересня 1651 р. в місті Біла Церква після Берестецької битви. Під час ратифікації Білоцерківського договору сеймом Речі Посполитої виникла нездоланна перешкода на шляху ухвалення державного рішення: один зі шляхтичів із Литви своїм «вето» заблокував рішення сейму. Це дало змогу Б. Хмельницькому ігнорувати умови договору.

Основні умови договору:

• Територія, підпорядкована владі гетьмана, обмежувалася Київським воєводством.
• Кількість козацького реєстру скорочувалася до 20 тис. осіб.
• Козаки мали право оселятися виключно на королівських землях («королівщинах») Київського воєводства.
• Козаки, що залишилися поза реєстром, поверталися до своїх панів і виконувати «звикле» послушенство.
• Польська адміністрація поверталася до Брацлавського та Чернігівського воєводств.
• Магнати і шляхта отримували свої колишні маєтки.
• Гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з іншими державами і повинен був розірвати союз із Кримським ханством.
• Гетьман мав підпорядковуватися владі коронного гетьмана і короля.
• Євреї отримали дозвіл повернутися на українські землі та відновили свої права на оренду. Зберігалися права і привілеї, надані православній церкві.
• Польським військам заборонялося розміщуватися в містах Київського воєводства, де перебували реєстрові козаки.
• Пани не мали права притягати до суду українську шляхту і київських міщан за участь у війні.
• За гетьманом зберігалося право призначати за згодою короля полковників і генеральних старшин.
• Хмельницький зберігав посаду гетьмана. Після його смерті король отримував право призначати й звільняти гетьманів.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн