Амулет

Підвіски-амулети ХІ-ХІІ ст

Підвіски-амулети ХІ-ХІІ ст.

Амулет – невеличкий предмет-оберіг, талісман, який носили при собі: це мініатюрні зображення звірів, птахів, мечиків, сокирок, гребенів, ложок і т. ін.

Звичай носити амулет сягає культу предків, коли покійникові в могилу клали речі, якими він володів за життя. Власники амулетів вірили у їхню чудодійну силу, через що такі амулети стали називати оберегами. Оберегами вважаються також віночки, рослини, квіти, орнаменти вишиванок, рушників, писанок тощо.

Сонячні знаки на сокирках пов’язані з уявленнями про небесні явища, коли творцем блискавки визнавалося Сонце. Бронзові, залізні й свинцеві сокирки були предметом культу бога Перуна і мали функцію оберегів.

Емблемою бога-громовика, що охороняв людей від злих духів, були підвіски-бубонці та інші шумові речі, які прикріплювали біля пояса і на грудях. Усередині вони мали металеві кульки і при найменшому порухові дзвеніли, відганяючи нечисту силу.

З культом нічного світила пов’язані підвіски у вигляді кружала – лунниці. Іноді їх носили як сережки. Пора найбільшого їх поширення в давній Україні – X – поч. XI ст. Ці амулети захищали дівчину від злих чарів.

Хрест у давніх українців був символом небесного вогню, сонячного божества. Носіння лунниць із хрестом вважалося засобом, який оберігав від хвороб. Хрест слугував також амулетом, що оберігав його власника з усіх чотирьох боків. Іноді хрест у колі змінювався, перетворюючись на чотирипелюсткову квітку.

Подекуди охоронну функцію виконував залізний ніж. Його клали в колиску немовляті, брали з собою, коли несли дитину хрестити. За повір’ям, подорожньому не страшна ніяка зла сила, якщо при ньому буде ніж. Щоб уберегтися від «уроку», втикали в полу одежі голку. Універсальними амулетами були хліб та сіль. Шматок хліба, як і грудочку солі, зав’язували дітям у поділ сорочки, дорослим у хустку, яку носили на шиї, прив’язували до пояса тощо.

Був також звичай на хатніх дверях прибивати залізну скобу або підкову – щоб хвороба не входила до оселі. Щоб оберегтися від малярії, носили на шиї павучка у горіховій шкаралупі, висушену жабу, око ведмедя або шматочок оленячого рогу. Щоб запобігти золотусі, вдягали сережки з жовтого металу («золоті», як кажуть у народі). Вважалося, що обручка має магічну силу, бо замкнуте коло – надійний рятунок від злих духів. На одному зі стародавніх амулетів, які носили в давній Україні, зображений святий, що проганяє бичем диявола. У деяких місцевостях Білорусі обереги зберегли давньоруську назву – наузи.

Цікавими є амулети-змійовики, де поєднано християнські та язичницькі уявлення давніх українців. На лицевому боці їх завжди розміщено християнську символіку, на зворотному – зміїне гніздо і круговий напис із заклинаннями проти хвороб. Змійовики XI– XIII ст., знайдені на території України, добре узгоджуються, зокрема, з легендами про Александра Македонського, переказами про дніпровсько-чорноморську змієногу діву тощо.

Напишіть відгук

Copyright © 2017 | Всеукраїнська Електронна Енциклопедія
Копіювання матеріалів "Всеукраїнської електронної енциклопедії" дозволяється лише зі згоди адміністрації проекту.
Украина онлайн